З набуттям чинності з 1 вересня 2017 року Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (УА) стала головним керівним міжнародним документом, який визначає вимоги до національних секторів економіки України, у тому числі й енергоефективності (ЕЕ), енергозбереження (ЕЗ) і відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Між тим, за даними Міжнародного Агентства з Енергетики (IEA), енергоємність українського ВВП залишається однією з найвищих в Європі та у світі, що робить економіку вразливою та неконкурентною, доходи населення низькими, а також створює потребу постійного прямого та непрямого субсидування секторів економіки. Все це змусило Україну активізувати роботу з приведення власної нормативно-правової бази у відповідність до вимог ЄС та виконання заходів з їх імплементації на регіональному рівні.
Розділ V УА «Економічне та секторальне співробітництво» визначив умови, механізми та часові рамки наближення законодавства України до законодавства ЄС, зобов’язання України щодо реформування інституційної спроможності відповідних установ, а також принципи співробітництва між Україною, ЄС і його державами-членами в низці секторів економіки України та напрямків реалізації державної галузевої політики. Зобов’язання України, що стосуються питань енергоефективності, визначені переважно в положеннях Глави 1 «Співробітництво у сфері енергетики, включаючи ядерну енергетику» цього розділу.
Серед визначених у статті 338 цілей та напрямків співпраці України та ЄС в енергетичній̆ сфері половина стосується енергоефективності та відновлюваної енергетики:
- співробітництво в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства 2005 року (пункт «е»);
- сприяння енергоефективності та енергозбереженню, у тому числі шляхом формування політики щодо енергоефективності та структури права і нормативно-правової бази з метою досягнення значного прогресу відповідно до стандартів ЄС, зокрема ефективну генерацію, виробництво, транспортування, розподіл та використання енергії, на основі функціонування ринкових механізмів, а також ефективного використання енергії при застосуванні обладнання, освітленні та у будівлях (пункт «і»);
- розвиток та підтримка відновлюваної енергетики з урахуванням принципів економічної доцільності та охорони навколишнього середовища, а також альтернативних видів палива, зокрема стале виробництво біопалива і співробітництво у сфері нормативно-правових питань, сертифікації та стандартизації, а також технологічного і комерційного розвитку (пункт «j»);
- просування Механізму спільного запровадження Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату 1997 року з метою зменшення викидів парникових газів шляхом реалізації проектів у сфері енергоефективності та відновлюваної енергетики (пункт «k»);
- науково-технічне співробітництво та обмін інформацією з метою розвитку та удосконалення технологій у сфері виробництва енергії, її транспортування, постачання та кінцевого споживання, особливу увагу приділяючи технологіям енергоефективності та екологічно безпечним технологіям, зокрема вловлювання та зберігання вуглецю, ефективні та «чисті» технології у вугільній галузі, відповідно до встановлених принципів, визначених, зокрема, в Угоді про співробітництво у сфері науки та технологій між Україною та Європейським Співтовариством (пункт «l»).
Ці цілі конкретизовані у Додатку XXVII, який визначає зобов’язання України з наближення законодавства в енергетичній сфері (стаття 341 Угоди) та містить перелік законодавчих актів ЄС з питань енергоефективності, а саме директиви: №2004/8/ЄС про заохочення когенерації; №2002/91/ЄС щодо енергетичного функціонування будівель; №2006/32/ЄС про ефективність кінцевого споживання енергії та енергетичні послуги; №2005/32/ЄC, що встановлює вимоги до екологічного проектування енергопоглинаючих продуктів. Також УА передбачає виконання Україною директиви №92/75/ЄЕС про вказування за допомогою маркування та зазначення серед стандартної інформації про товар обсягів споживання енергії та інших ресурсів побутовими електроприладами;
На виконання рамкової Директиви №2005/32/ЄC, що встановлює вимоги до екологічного проектування енергопоглинаючих продуктів, Україна повинна виконати: директиви – №92/42/ЄЕС щодо вимог ефективності для нових водонагрівальних котлів на рідкому чи газоподібному паливі; №96/57/ЄС про вимоги щодо ефективності споживання енергії побутовими електричними холодильниками, морозильними камерами та їх комбінаціями; №2000/55/ЄС про вимоги щодо енергетичної ефективності баластного опору приладів флуоресцентного освітлення, а також регламенти Європейської Комісії – №278/2009 щодо вимог екодизайну для режиму холостого стану споживання електроенергії та середньої енергетичної ефективності; №245/2009 щодо вимог екодизайну для флуоресцентних ламп (ламп денного світла) без інтегрованого баластного опору, для високо- інтенсивних розрядних ламп та для баластного опору і освітлювальних пристроїв, які розраховані для функціонування цих ламп; №244/2009 щодо вимог екодизайну для ненаправлених побутових ламп; №107/2009 щодо вимог екодизайну для простих декодерів каналів кабельного телебачення; №1275/2008 щодо вимог екодизайну для режимів очікування і відключення споживання електроенергії електричним та електронним побутовим та офісним обладнанням.
Крім того, окремі зобов’язання щодо енергетичної ефективності містяться в інших розділах Угоди, які стосуються таких сфер співробітництва як оподаткування, промислова політика, технічне регулювання та сталий розвиток:
- Україна зобов’язалася «впровадити поступово, виходячи із майбутніх потреб України у сфері захисту навколишнього середовища та енергоефективності, якими вони можуть бути, зокрема у результаті міжнародних переговорів після 2012 року щодо зміни клімату» положення Директиви Ради № 2003/96/ЄC від 27 жовтня 2003 року про реструктуризацію системи Співтовариства щодо оподаткування енергопродуктів та електроенергії (Додаток XXVIII до глави 4 «Оподаткування» розділу V «Економічне і галузеве співробітництво»)
- Сторони зобов’язалися співпрацювати щодо сприяння підвищенню конкурентоспроможності, що «включає управління структурними змінами (реструктуризацією), а також управління в галузі охорони навколишнього середовища та енергетики, зокрема з питань енергоефективності та чистого виробництва» (п. «b» ст. 379 у главі 10 «Політика у сфері промисловості та підприємництва» розділу V Угоди);
- у рамках переходу України на систему технічного регулювання ЄС, держава взяла зобов’язання гармонізувати свої вимоги до безпечності промислових товарів, в тому числі в аспекті енергетичної ефективності. Зокрема, йдеться про законодавство ЄС, що стосується технічних вимог щодо енергоспоживання електричних побутових холодильників та морозильних камер, а також що стосується маркування та стандартна інформація щодо споживання енергії та інших ресурсів, пов’язаних з енергетичними продуктами (Додаток ІІІ до глави 3 «Технічні бар’єри у торгівлі» розділу IV Угоди);
- Україна та ЄС взяли зобов’язання докладати зусиль «для сприяння і заохочення торгівлі та прямих іноземних інвестицій в екологічно чисті товари, послуги й технології, використання збалансованих джерел відновлюваної енергії та енергозберігаючих продуктів і послуг, а також екологічне маркування товарів, у тому числі шляхом усунення пов’язаних із цим нетарифних бар’єрів» (п. 2 ст. 293 «Торгівля на користь сталого розвитку», у главі 13 «Торгівля та сталий розвиток» розділу IV Угоди).
Також важливо відзначити, що згідно зі ст. 278 Угоди про асоціацію у випадку, якщо існує розбіжність чи конфлікт між зобов’язаннями Сторін за Угодою про асоціацію та зобов’язаннями за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства, то пріоритет матимуть зобов’язання в рамках Енергетичного Співтовариства.
Положення директив та відповідні імплементаційні акти ЄС повинні бути впроваджені Україною протягом 3 років (тобто до 01.11.2017 року), а директиви №2002/91/ЄС – 5 років і №2006/32/ЄС – 8 років, з дати набрання чинності Угодою про асоціацію. У випадку затвердження нових дочірніх директив/регламентів, вони мають бути впроваджені у відповідності до графіків, встановлених у цих директивах/регламентах.
Робота з імплементації положень, визначених УА, щодо ЕЕ, ВДЕ і ЕЗ розпочалась ще до підписання Угоди, в світлі набуття Україною членства в Енергетичному Співтоваристві з лютого 2011 року. Виконання всіх положень Енергетичного Співтовариства, директив та регламентів ЄС з енергоефективності надало Україні можливість скористатися напрацьованим в ЄС досвідом, скоротити час на розроблення національного законодавства та отримати дієву технічну та фінансову підтримку з боку ЄС та країн-членів. На виконання вимог Енергетичного Співтовариства розроблені План заходів з імплементації Директиви 2009/28/ЄС про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел, Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року і Національний план дій з енергоефективності до 2020 року, як це передбачено Директивою 2006/32/ЄC щодо ефективності кінцевого використання енергії та послуг. Останній передбачає забезпечення до 2020 року енергозбереження в обсязі 9% від середнього кінцевого внутрішнього споживання енергії. Також були розроблені розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження планів щодо впровадження деяких директив Європейського Союзу щодо відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива» та «Про затвердження плану заходів щодо впровадження деяких директив Європейського Союзу у сфері енергоефективності». Вони передбачають впровадження Директиви 2010/31/ЄС щодо енергоефективності будівель, а також Директиви 2010/30/ЄС щодо маркування енергетичної продукції і Директиви 2006/32/ЄС щодо ефективності кінцевого використання енергії та енергетичних послуг, яка в подальшому, разом з Директивою 2004/08/ЄC, була замінена Директивою 2012/27/ЄС.
Директива 2012/27/ЄС з енергоефективності наразі є рамковою і найбільш повною директивою ЄС, що регламентує порядок імплементації законодавства ЄС в сфері енергоефективності. Вона, порівняно з Директивою 2006/32/ЄС з енергетичних послуг, встановлює вищі вимоги до забезпечення енергоефективності та енергозбереження. Зокрема, особлива увага надана питанням енергоефективності у будівлях державного сектору: вимоги посилено, щоб зробити їх зразком для наслідування іншими секторами. Також звертається увага на важливість механізму державних закупівель у цьому процесі. Директива встановлює загальні рамки обов’язкових заходів для стимулювання енергоефективності на шляху до досягнення мети 20-відсоткового скорочення викидів СО2 та скорочення енергоспоживання до 2020 року. Саме з цього року всі нові будівлі мають будуватися за стандартом майже нульового споживання енергії̈. Нові будівлі, що знаходяться у власності державних органів, повинні відповідати цим критеріям з 31 грудня 2018 року.
Оновлений у 2015 році Порядок денний асоціації між Україною та ЄС підтвердив у розділі 6 «Співробітництво у сфері енергетики, включаючи ядерні питання» прописані в УА зобов’язання України щодо «імплементації Директиви ЄС в сфері енергоефективності та відновлюваної енергії в рамках виконання зобов`язань за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства».
Головним імплементаційним документом УА є План заходів КМУ з імплементації УА від 2014 року, який початково визначав процедуру виконання положень УА щодо ЕЕ і ВДЕ. Однак, Розпорядженням КМУ від 21.06.2017р. №503 було затверджено окремий план заходів з імплементації розділу V “Економічне та галузеве співробітництво” УА на 2017-2019 роки.
На виконання статті 338 УА Планом заходів передбачено «оновлення Енергетичної стратегії України (ЕСУ), її схвалення та підготовка плану заходів щодо її реалізації», але термін виконання визначений заднім числом – травень 2017 року, хоча Енергетична стратегія України на період до 2035 року “Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність” все ж була схвалена Розпорядженням КМУ від 18.08.2017р. №605-р. ЕСУ визначила три етапи реформування української енергетики: І етап – до 2020 року; ІІ етап – до 2025 року; ІІІ етап – до 2035 року. У стратегічному баченні енергетичної сфери України головна ставка зроблена на енергоефективність і відновлювані джерела енергії. На І етапі передбачено досягти частки ВДЕ у кінцевому споживанні до 11%, хоча мета ЄС на цей період визначена на рівні 20%, а от уже на ІІІ етапі ця частка має сягнути 25%. У сфері ЕЕ ІІ етап передбачає «підвищення ефективності діючих систем централізованого теплопостачання», а ІІІ етап – «запровадження стандартів будівництва «пасивний дім». Досягнення цих цілей планується шляхом розвитку свідомого й енергоефективного суспільства за рахунок: впровадження на державному та муніципальному рівнях, а також на підприємствах, та постійного вдосконалення системи енергетичного менеджменту; стимулювання енергозбереження на рівні споживачів, формування енергоефективної свідомості у громадян; стимулювання підвищення енергоефективності шляхом адресної монетизації субсидій кінцевому споживачеві, мінімізація обсягів субсидування у перспективі; підвищення енергоефективності на етапі генерації електро- та теплоенергії, зниження втрат енергії у подальшому при її передачі та розподілі; забезпечення повноти та прозорості обліку всіх форм енергії та паливно-енергетичних ресурсів; формування і регулярного моніторингу енергетичного балансу; зниження енергоємності ВВП. Шляхом розвитку ВДЕ планується зменшити імпорт енергоресурсів та досягти вищого ступеня енергетичної незалежності.
Виконання визначених у статті 341 директив передбачено відповідними окремими планами заходів на період 2017-2019 років, тобто у встановлений УА 3-річний термін.
Щодо імплементації ключової Директиви 2012/27/ЄС з енергоефективності, План заходів визначив прийняття у 2017 році Закону України “Про енергетичну ефективність”, а також схвалення плану заходів з виконання положень Закону, схвалення необхідних технічних регламентів. Даний закон мав стати базовим, запровадити термінологічну базу та основи державної політики. Однак, станом на сьогодні даний закон не прийнятий, натомість у червні 2017 року був схвалений Закон України «Про енергетичну ефективність будівель», який відповідає Директиві 2010/31/ЄС. Закон визначає питання встановлення мінімальних вимог до енергоефективності будівель, запровадження сертифікації енергетичної ефективності та обстеження інженерних систем будівель, створення відкритої бази даних енергетичних сертифікатів та енергоаудиторів, систему незалежного моніторингу якості енергетичних сертифікатів.
Положення щодо «збільшення частки відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в енергетичному балансі України» визначено у Плані заходів неконкретно із загальним періодом виконання на 2017-2019 роки, що, відповідно, ускладнить оцінку реальних результатів виконання.
Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року був схвалений у жовтні 2014 року з метою отримання позитивного рішення щодо права на використання частини макрофінансової допомоги ЄС в енергетичній сфері. Його основні положення не були оновлені та базуються на попередній Енергетичній стратегії до 2030 року, оскільки цілі до 2020 року залишились практично незмінними і в новій Стратегії. Зокрема, План акцентує увагу на використанні гідро-потенціалу малих річок, розширенні використання геотермальної, сонячної та вітрової енергії.
Національний план дій з енергоефективності до 2020 року був схвалений у листопаді 2015 року, і тому також не враховує положень ЕСУ до 2035 року, але він фактично покриває І етап реформування української енергетики – до 2020 року, цілі якого залишились практично незмінними. Частина заходів спрямована на стимулювання енергоефективності за рахунок інших секторів, наприклад: створення умов для використання велосипедів і електротранспорту; проведення Днів без автомобілів; будівництво паркінгів з одночасним створенням нетранспортних зон; підвищення будівельних стандартів; модернізація громадського транспорту, тощо. Ці заходи у своїй більшості мають ефективно виконуватись, перш за все, на муніципальному рівні.
На виконання директив ЄС у сфері політики енергоефективності, за період з 2013 по 2017 роки прийнято в Україні такі технічні регламенти: Технічний регламент енергетичного маркування енергоспоживчих продуктів; Технічний регламент енергетичного маркування побутових електричних холодильників; Технічний регламент енергетичного маркування побутових пральних машин; Технічний регламент енергетичного маркування електричних ламп та світильників; Технічний регламент енергетичного маркування пилососів та інші.
2017 рік став досить результативним для секторів енергоефективності та відновлюваних джерел енергії, зокрема:
– у червні набув чинності закон “Про ринок електроенергії”, який сприяє підвищенню енергоефективності, оскільки передбачає впровадження нової моделі ринку, у тому числі й за рахунок передбачених ринку двосторонніх договорів, ринку “на добу вперед”, внутрішньодобового ринку, балансуючого ринку і ринку допоміжних послуг.
– у червні схвалено закон «Про Фонд енергоефективності», який в липні набув чинності, а сам Фонд має запрацювати з 2018 року, і до його наповнення долучиться ЄС із вкладом в 100 млн. євро протягом п’яти років за умови відповідної роботи фонду та продовження реформ;
– у липні набув чинності закон «Про енергоефективність будівель»;
– у липні набув чинності закон «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та відповідає окремим положенням Директиви 2012/27/ЄС;
– у серпні КМУ схвалив «Енергетичну стратегію України до 20135 року»;
– у вересні Держенергоефективності презентувало концепцію стимулювання промислових підприємств до енергоефективності через запровадження комбінованої моделі стимулювання за рахунок можливості залучення коштів з екологічного податку на фінансування заходів з енергоефективності.
Заходи з виконання УА у частині енергоефективності та ВДЕ в Івано-Франківську та області вже виконуються та, зокрема, прописані у таких документах: Цільова програма енергоефективності та розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії Івано-Франківської області на 2016-2020 роки[1]; Програма енергозбереження для населення Івано-Франківської області на 2015-2018 роки[2]; Програма сталого енергетичного розвитку м.Івано-Франківськ на період до 2020 року[3]; Програма підтримки впровадження енергозберігаючих заходів у місті на 2017-2020 роки[4].
Цільова програма енергоефективності та розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії Івано-Франківської області на 2016-2020 роки має визначені цілі і завдання, але її слід привести у відповідність до нещодавно схваленої «Енергетичної стратегії України до 2035 року». Крім того, завдання Програми націлені на зменшення витрат викопних енергоносіїв, але не відображається завдання щодо збільшення частки ВДЕ. Втім, заходи розписані конкретно з визначенням фінансових потреб. Програма енергозбереження для населення Івано-Франківської області на 2015-2018 роки має на меті підвищення енергоефективності та зменшення обсягів використання енергетичних ресурсів населенням області впродовж 2015-2018 років.
Програма сталого енергетичного розвитку м.Івано-Франківськ на період до 2020р. основною ціллю визначає: «Шляхом запровадження енергоощадних заходів та поширення використання відновних джерел енергії зменшити викиди парникових газів щонайменше на 20%». Ця ціль співпадає із задекларованою ЄС ціллю «20-20-20». Як і обласна програма, програма міста також не встановлює чітку ціль по ВДЕ. У цьому ж напрямку Програма підтримки впровадження енергозберігаючих заходів у місті на 2017-2020 рр. покликана зменшити фінансове навантаження на ОСББ та стимулювати їх впроваджувати енергоефективні заходи, шляхом відшкодування частини тіла кредиту, залученого для придбання енергоефективного обладнання та/або матеріалів.
Проект рекомендацій для Івано-Франківська та області:
- Програми з питань енергоефективності та відновлюваних джерел енергії привести у відповідність до положень Енергетичної стратегії України до 2035 року.
- У програмних документах міста та області слід чітко визначити не тільки заходи з енергоефективності, але й розвитку та збільшення частки використання відновлюваних джерел енергії.
- У бюджетній сфері провести ґрунтовний аналіз споживання енергоносіїв всіма об’єктами, виявити резерви для перегляду лімітів споживання енергоносіїв та комунальних послуг, враховуючи необхідність забезпечення належних умов перебування людей в приміщеннях.
- Створювати та розвивати системи енергетичного менеджменту на рівні міст, районів та області – це забезпечить системну та координовану роботу в галузі енергоефективності і може дозволити скорочення енергоспоживання до 20% (за даними Держенергоефективності України).
- Залучати кошти проектів міжнародної технічної допомоги, ЕСКО-компаній та кредитів для реалізації заходів ЕЕ та ВДЕ.
- Звернутись до законодавців та уряду щодо внесення змін до Закону України «Про енергозбереження» та іншого пов’язаного законодавства щодо дозволу бюджетним та муніципальним установам створювати револьверний фонд (окремий розрахунковий рахунок для акумуляції коштів, зекономлених завдяки енергоефективним заходам призначений для подальшого реінвестування в цій сфері), дозволити витрачати кошти з цих фондів на фінансування наукових досліджень в галузі енергоефективності, що в повній мірі відповідає практиці європейських країн-лідерів з енергоефективності та заходом 3) завдання 10 Плану заходів з імплементації розділу V Угоди про асоціацію.
- Внести зміни до існуючих програм Івано-Франківська і області в частині розвитку відновлюваних джерел енергії з чітким визначенням не тільки можливостей, але й заходів з їх ширшого використання, особливо щодо використання потенціалів малих річок, енергії сонця та геотермальних джерел.
[1] www.if.gov.ua/files/uploads/текст%20і%20паспортдля%20обласної%20ради.doc
[2] http://www.if.gov.ua/files/uploads/671.pdf
[3] http://www.mvk.if.ua/uploads/files/ek250913.pdf
[4] http://www.mrada.if.ua/images/proekky_rishenj/9_sesia/42.pdf
Ukrainian 
English