В процесі впровадження ІПВГ[1] в Україні, відчутним кроком на шляху до справедливого розподілу надходжень від природних багатств, став Проект Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо упорядкування системи надходження та використання коштів із рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату)[2]. Практика залишення частки рентних платежів за видобуток газу і нафти в місцевих бюджетах видобувних регіонів – є практикою більш ніж для 30 країн світу. Оскільки люди, які проживають у місцях видобутку корисних копалин відчувають певні незручності через ведення такої діяльності. Запропонований відсоток від рентної плати може значно поліпшити соціально-економічне становище цих регіонів. Адже видобувні підприємства не завжди охоче підтримують регіони, де працюють.
Варто також відзначити, що дана ініціатива може значно підвищити конструктивність діалогу між громадами та видобувними компаніями. На сьогоднішній день, в процесі децентралізації, яка зараз виступає «каменем спотикання» у цьому діалозі, законодавством делеговано право облрадам та райрадам узгоджувати всі видані ліцензії на їхніх територіях. Вони ж у свою чергу не поспішають це робити, доки не буде вирішено питання «а нам що з цього?», тому що, відповідно до чинного законодавства, всі податкові надходження від видобутку нафти і газу стікаються до столиці.
Даний законопроект пропонує переглянути джерела надходжень до загального фонду державного та місцевих бюджетів від рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату, яка на сьогодні зараховується до державного бюджету в повному обсязі, встановивши таку пропорцію:
- 95 відсотків рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату – зараховується до доходів загального фонду державного бюджету;
- 1,5 відсотка рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату – до загального фонду місцевих бюджетів міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад;
- 1,5 відсотка рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату – до загального фонду місцевих бюджетів Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів;
- 2 відсотка рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату – до загального фонду місцевих бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів (за місцезнаходженням відповідних ділянок надр).
(детальніше див. Порівняльна таблиця до другого читання 17.11.2016[3])
Джерело малюнку: http://i.obozrevatel.com/2/2269696/inner/3038.jpg
У Пояснювальній записці до законопроекту зазначається наступне: «Враховуючи, що при проведенні робіт з видобутку вуглеводнів погіршується стан навколишнього природного середовища, завдаються збитки локальним об’єктам інфраструктури, спричиняється шкода здоров’ю мешканцям регіонів тощо, спрямування коштів із рентної плати виключно до загального фонду держбюджету призводить до порушення соціальних прав місцевих громад. Цим нівелюються засади справедливого розподілу коштів між бюджетами різних рівнів, громадами сіл, селищ, міст, де здійснюється виробнича діяльність підприємств нафтогазової галузі. Також у зв’язку із цим громади не забезпечуються належними фінансовими можливостями щодо управління еколого-економічною ситуацією на територіях, де проводиться діяльність із видобутку вуглеводнів.»
Однак, авторами законопроекту поряд з перерозподілом доходів не запропоновано відповідний перерозподіл видаткових повноважень між зазначеними бюджетами для забезпечення їх збалансованості. Отже, законодавча ініціатива не відповідає одному з основних принципів бюджетної системи України, визначених статтею 7 Бюджетного Кодексу, – принципу збалансованості, відповідно до якого повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період.
Цей законопроект можна, звісно, піарити під лозунгами подальшої децентралізації та зміцнення економічної самостійності територіальних громад, однак поряд з цим, варто зазначити і його суперечності із діючими нормами та законами. Про це говорить також «Висновок комітету 17.02.2016»[4], в якому описано і вказано на ряд недопрацювань, зокрема те, що громади не отримують механізму використання коштів на основі чітких критерії їх витрачання та одночасно відсутні механізми контролю. Прикладом цього є відсутність відповідної гарантії, що вказані додаткові надходження від рентної плати спрямовуватимуться для покращення еколого-економічної ситуації населених пунктів. Не зайвим буде також нагадати, що прийняття цього законопроекту є однією з умов Угоди про асоціацію (Стаття 279 Угоди про асоціацію в частині забезпечення рівності доступу та здійснення діяльності з розвідки, видобування та виробництва вуглеводнів).
Співставляючи всі «за» і «проти» цього законотворчого процесу, поки що важко спрогнозувати результат. Адже, з однієї сторони, сам законопроект зараз всього лиш на «екваторі» свого шляху до переходу в закон, а з іншої – чи встигнуть наші народні обранці доопрацювати його до прийняття бюджету на 2017 рік? Відповідь на це питання, в більшій мірі, залежить від того чи залишить влада законотворчий прогрес в секторі природного газу, зафіксований європейськими партнерами, тільки популістськими кроками на шляху до асоціації, чи продовжить «реальне» реформування енергетичного ринку України, роблячи його привабливим для інвесторів та зміцнюючи фінансове становище регіонів. Отож, успіхів нам у цьому.
[1] http://eiti.org.ua/pro-eiti/
[2] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=56386
[3] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=56386&pf35401=407140
[4] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=56386&pf35401=377093
Ukrainian 
English