Тарас Ткачук, аналітик DiXi Group, спеціально для інформаційно-аналітичного порталу ЖИТЛО.
На сьогоднішній день ринок видобутку в Україні – порівняно з іншими державами світу – є закритим та непрозорим, з обмеженою конкуренцією, а отже незрозумілим для іноземного інвестора та для компаній, які прагнуть увійти на український ринок.
Зокрема, існує низка проблем із незаконним видобутком вугілля та його купівлею з непідконтрольних територій України. Також протягом багатьох років нафтогазова та вугільна галузь дотувалась з бюджету України, що зменшувало реальну вартість кінцевого продукту.
Перехід до європейських стандартів дозволить європейським компаніям працювати на ринку за зрозумілими їм правилами з одного боку, а з іншого – зробить його прозорим для усіх учасників та державних органів.
Законодавче підґрунтя
Прагнення українського суспільства приєднатися до європейських стандартів передбачає приведення до цих стандартів законодавства, фінансової звітності, прозорості ведення бізнесу та активної участі громадськості у суспільно-політичних процесах. Не є виключенням й імплементація Угоди про асоціацію з ЄС.
У цьому контексті важливим є впровадження Директиви ЄС 2013/34/EU про річну фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність та пов’язану звітність певних типів підприємствта Директиви ЄС 2013/43/EU про обов’язковий аудит річноїзвітності та консолідованої звітності після підписання угоди про асоціацію України та ЄС. Так, на основі Директиви ЄС 2013/34/EU підприємства повинні надавати річну фінансову звітність, яка має складатися як мінімум з балансу, звіту про прибутки та збитки, та приміток до фінансової звітності. Річна фінансова звітність повинна давати достовірне та об’єктивне уявлення про активи, зобов’язання, фінансовий стан, а також прибутки та збитки підприємства. Директива ЄС 2013/43/EU зобов’язує підприємства проходити обов’язковий аудит за результатами річного фінансового звіту.
Ще у серпні 2015 року уряд вніс до Верховної Ради законопроект № 2486а щодо змін до Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Документ закріплює вимоги щодо ведення звітності видобувних компаній виключно за міжнародними стандартами. Разом з тим, його редакція була досить загальною і не задовольняла ані депутатів, ані учасників ринку. Зрештою, законопроект був відкликаний у звʼязку зі зміною складу Кабміну.
Водночас, протягом березня-квітня 2016 року робоча група, створена за ініціативи народних депутатів, суттєво доопрацювала документ. Ці напрацювання мають бути враховані при розгляді законопроекту № 4646, внесеного урядом на заміну попередньому.Версія від депутатів зареєстрована як альтернативна під № 4646-1.
Вимоги до оприлюднення інформації
На цьому фоні важливою є громадська ініціатива, підтримана Міністерством енергетики та вугільної промисловості, щодо прийняття спеціального Закону “Про розкриття інформації у видобувних галузях”. Його особливість – деталізація вимог згаданих директив ЄС та впровадження в Україні стандарту Ініціативи прозорості видобувних галузей (ІПВГ).
Прийняття законопроекту, який розроблено робочою групою при Міненерговугілля, дозволить зробити обов’язковим розкриття детальної інформації про роботу видобувних компаній та спростити доступ до неї для громадськості, міжнародних інвесторів, урядових установ.
Вимоги стандарту ІПВГ та директив ЄС включають у себе:
- Дані з реєстру ліцензій (спеціальних дозволів на користування надрами);
- Розкриття контрактів: угод на користування надрами, УРП, договорів про спільну діяльність (законодавством України поки не вимагається, вважаються конфіденційними);
- Дані з реєстру бенефіціарів (кінцевих вигодонабувачів) видобувних компаній, у тому числі рівень беніфіціарної участі уряду та державних підприємств;
- Дані про обсяги розвідки й видобутку корисних копалин;
- Дані про експорт корисних копалин (сумарні обсяги і вартість експорту за видами продукції);
- Комплексне розкриття усіх видів платежів на користь держави, включаючи податки, та відповідно доходів, отриманих державою;
- Продаж частки видобутої продукції або інший дохід держави, отриманий в натуральній формі;
- Дані про плату за надання інфраструктури та бартерні угоди;
- Дані про доходи від транспортування вуглеводнів;
- Транзакції, пов’язані з державними підприємствами;
- Дані про використання бюджетних надходжень від видобутку, включаючи субнаціональні платежі, тобто платежі на користь місцевих бюджетів.
Власне, належним чином підготовлені звіти ІПВГ передбачають як загальну інформацію, ключові характеристики роботи галузі, так і дані звірки платіжної звітності уряду та компаній. Остання має на меті виявлення фактів відхилень у інформації про сплачені податки та інші платежі, задекларованій обома сторонами, а також пояснення подібних випадків
Прийняття законопроекту “Про розкриття інформації у видобувних галузях” зробить обов’язковим подання такої звітності для усіх великих компаній, що займаються видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення (тобто усіх, крім піску, щебню та деяких будматеріалів). У 2015 році був оприлюднений перший звіт ІПВГ України, що лише підтвердив важливість врегулювання питання розкриття інформації на законодавчому рівні, бо інформацію було надано лише 32,5% видобувних підприємств. Попри те, що ці компанії відповідали за понад 85% нафтогазового видобутку, надана інформацію була надто узагальненою, без деталізації на рівні субʼєктів.
Звітність компаній
Проаналізувавши звітність вітчизняних та європейських компаній, можна побачити, наскільки вона відповідає зазначеним вимогам. Розглянемо найбільшіукраїнські компанії у сфері видобутку енергоресурсів, а саме НАК «Нафтогаз Україна» та ДТЕК. Обидві компанії оприлюднили досить докладні звіти за 2014 рік, тому ми маємо можливість порівняти розкриту ними інформацію з мінімальними вимогами ІПВГ.
Звіт НАК «Нафтогаз України» практично відповідає цим вимогам, бо містить майже всю необхідну інформацію окрім даних із реєстру спецдозволів та розкриття контрактів. Звіт ДТЕК теж є достатньо відкритим, окрім інформації по кінцевих бенефіціарах, даних з реєстру спецдозволів та розкриття контрактів. Разом з тим, ці звіти подають укрупнені, консолідовані дані в розрізі видобувної діяльності, не деталізуючи їх на рівні проектів (тобто конкретних родовищ або груп родовищ, якщо вони географічно або операційно поєднані у проект).
Варто зазначити, що стандарт ІПВГ вимагає деталізації даних лише за субʼєктом, що здійснив або отримав платіж, а також за видом платежу. Розукрупнення звітності на рівні проектів заохочується. Натомість норми директив ЄС безпосередньо вимагають такої диференціації.
Тому не дивно, що звіти європейських компаній Total та Statoil, оприлюднені згідно вимог Директиви 2013/34/EU, містять більш повну інформацію включно з реєстром бенефіціарів, податковими відрахуваннями та статистики щодо діяльності у кожній країні присутності та за кожним видобувним проектом. Для прикладу, фінансова частина звітності Total та Statoil включає обсяги продажу, ціни, дохід, видатки, сплачені податки, аналіз cashflows.
Відтак, законопроект «Про розкриття інформації у видобувних галузях» не вимагатиме чогось недосяжного. Українські видобувні компанії муситимуть розкрити дані про платежі на рівні проектів, що безумовно важливо для громад. Також, вони будуть звітувати не лише про платежі до місцевих бюджетів, а йщодо виконання соціальних програм, що дозволить кількісно оцінити їх внесок у розвиток місцевих громад та інфраструктуру.
Одночасно із прийняттям законопроекту усі видобувні компанії будуть змушені переходити до прозорості і відкритості. Це зробить галузь чесною і зрозумілою, зрівнявши “правила гри” для всіх гравців. Вона стане привабливою для закордонних інвесторів, що забезпечить ринок капіталом та підтримає розвиток власного видобутку в Україні.
ГО “Бюро розвитку, інновацій та технологій” в рамках проекту: «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи (ЗМФІ-II) впровадження» у частині надання допомоги в реалізації компоненту «Ініціатива прозорості видобувних галузей (ІПВГ) в Україні» підготували аналітичний звіт щодо видобувного сектору Західного регіону України
