Погляд на проблему Від “чорного золота” — державі і громадам зиск!, або Чи є перспектива розвитку нафтовидобутку і відповідно збільшення бюджетних надходжень у районі

“Колиска” нафтовиків — Ріпне

Село з гірським статусом Ріпне (колись Ропне від ропа – нафта) – цікаве, історично багате і неповторне. Засноване у XVIII ст. Його стрімкому розвитку сприяло виявлення покладів нафти.

Колись Ріпне було своєрідним містечком, хоча там не ви­­со­чіли багатоповерхівки, але функціонували ринок, пе­карня, лазня, лікарня, меблевий цех, механічна  майстерня, пожежна частина, відома в окрузі футбольна команда тощо. Для поляків та французів це сільське довкілля було бажаним місцем не тільки роботи, а й відпочинку. До 1939 р. в селі пра­цювало найпотужніше підприєм­ство району – Ріпненський нафто­промисел. Сюди тягнулися нафтовидо­був­ні компанії чи не з усієї Європи. Бо на околицях цього населеного пункту майже в один і той же період, що і у ві­до­мих Бориславі і Битькові, виявили поклади рідкого “чор­ного золота”. І першою почала промислову розробку наф­ти тут французька фірма. І першими запра­вили гасову лампу львівські вина­хідники цих світильників саме пальним з Ріпного. Свого часу нафту транспортували у Річ Поспо­литу – Поль­щу. Згодом з неї переробляли бензин, дизпа­ливо у тодішньому Радянському Союзі. У 50-ті роки минулого століття із Ріпного центр видобутку нафти пере­містився в м. Долина, хоча на території села ще й сьогодні діє 13 нафтових качалок, а 45 – на дослідженні.

При в’їзді у Ріпне – візитна картка. У 2009 р. силами громади встановлено символічний знак, на якому на­пис: “Вас вітає село Ріпне – історичний центр нафто­про­мислу”. Дві бокові стійки символізують бурові вишки. Вони тут стоятимуть віки. І все нові й нові поко­ління ріпненців гордитимуться своїм славним минулим.

На сьогодні не тільки село Ріпне, а і Рожнятівщина багата родови­щами корисних копалин – торфом, покладами солей, особливо газом і нафтою. Щодо останнього, то нині видобутком “чорного золота” у районі займаються НГВУ “Долина­нафтогаз” та НГВУ “Надвірнанафто­газ”, які належать ПАТ “Укрнафта”, а ще тут діє ТОВ “Рожнятівнафта”. Загалом діяльність галузевих струк­тур розвинена на Малахів­ському, Струтинському, Спась­кому, Чечвинському, Луквицькому, Рудавецькому родовищах, на Радавській та Лімницькій площах. У с. Вільхівка ДП НАК “Надра України “Західукргеологія” ще до 2015 р. володіла ліцензією на видобуток “чорного золота”, однак в останні роки підприємство свою діяльність тут не проводило. На сьогодні найбільшими власниками спецдозво­лів на видобуток нафти й газу є структурні підрозділи ПАТ “Укрнафта”.

Видобуток нафти і газу сприяв заснуванню в районі цілих династій нафтовиків. Сотні вихідців із Рожня­тівщини здобули нафтові спеціаль­ності в Івано-Франківському національному технічному університеті (раніше – інституті) нафти і газу, в технікумах і профтехучилищах і зараз вони працюють не лише в західному регіоні, а і на сході України, в Тюмені і багатьох зарубіжних державах.

Господарі Бойківської землі

Розвиток нафтогазовидобутку сприяв налагодженню сталих, в основному позитивних стосунків виробничих структур і місцевих органів влади.

Без перебільшення, громади є господарями на своїй землі, бо, як пише ст. 13 Конституції України, “Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу”. А сама тенденція претендувати і отримувати громадам вигоду у першу чергу від природних багатств, особливо у нинішніх реаліях процесів децентралізації, адмінреформування, змушує органи місцевого самоврядування шукати різні шляхи взаємовигідної співпраці із видобувачами цих ресурсів. Тому що від рівня наповнюваності місцевої казни залежить соціально-економічний розвиток населених пунктів. Тож кожне село шукає свою копійку, люди, чого в нас не було раніше, пильно придивляються  до діяльності підприємств різних форм власності і особливо до тих, які використовують природні ресурси. Люди по праву вимагають, так би мовити, і свою частку.

Сільські і селищні ради, на території яких проводиться видобуток нафти і газу, як і районні органи влади, завжди з розумінням ставилися до запитів нафтогазо­видобувних підприємств у питаннях виділення земельних ділянок під виробничі майданчики і під’їзні дороги, сприяють у забезпеченні їх робітничими кадрами, підключень до систем енергопостачання, в питаннях збереження майна, дотриманні пожежних і екологічних нормативів.

Водночас місцеві органи влади по праву вимагають виконання цими підприємствами визначених законодавством податкових і бюджетних зобов’язань, дольової участі у розвитку сіл і селищ, ремонті доріг тощо.

Якщо аналізувати стан цієї співпраці на цей час, то тривогу викликає те, що за інформацією управління економічного розвитку і торгівлі РДА в останні роки відбуваються негативні тенденції, які стосуються як зменшення обсягів видобутку нафти і газу, так і зростання податкового боргу до бюджетів різних рівнів. У першу чергу він збільшується за рахунок  нарахувань до держбюджету по рентній платі  від ПАТ “Укрнафта”, який станом  на 1 квітня ц. р. складає понад 430 млн. грн.

За офіційною інформацією відділу Держгеокадастру в районі, найбіль­шим користувачем природних багатств – нафтогазоносних родовищ державного значення – є НГВУ “Долинанафтогаз”, яка працює на площах, що займають 120 гектарів землі. Управління розгорнуло діяльність на територіях 10 населених пунктів – у Верхньому та Нижньому Струтинах, Грабові, Дубі, Князівському, Лоп’янці, Ріпному, Спасі й Ясеновці.

І, що стосується плати за користування землями, нафтогазовидобувні підприємства вперто не хочуть переходити на орендну плату за користування землею і сплачують мізерні суми за давно затвердженими земельними актами, що суперечить нині діючому земельному законодавству.

Ще у 2005 р. без відповідних рішень сільських рад НГВУ “Долинанафтогаз” розпочала процедуру виготовлення нових державних актів на землю, яка є під об’єктами її виробничих підрозділів. Звісно, районна влада вжила відповідних заходів, і процес виготовлення документів було відхилено.

Місцеві органи влади згідно із діючим законодавством вимагають врегулювати сплату до бюджету  податку з доходів фізичних осіб, які працюють у структурних підрозділах НГВУ “Долинанафтогаз”, дієвої  участі підприємств “Укрнафти” у соціально-економічному розвитку населених пунктів.

— На початку березня ц. р. Рожнятівська районна рада спільно з райдержадміністрацією організували та провели робочу зустріч з участю сільських голів, а також представництва НГВУ “Долина­нафтогаз” в особі його начальника Гоя М. Д. та працівників юридичної служби управління. Розглядалось питання встановлення рентної плати на землю, яка б мала надходити до місцевих бюджетів. На цей час НГВУ експлуатує землю без правовста­новлюючих документів, відповідно немає договорів оренди, а у бюджети сільських рад надходять тільки земельні податки за старою схемою, що є мізер. У підсумку стало зрозуміло, що вказана проблема може бути вирішена на рівні ПАТ “Укрнафта” із залученням обласного керівництва і депутатів Верховної Ради України, — коментує ситуацію голова районної ради Василь Рибчак.

Додам, що представницький орган району не отримав відповіді і на офіційний лист Рожнятівської  районної ради з приводу описаної ситуації, який раніше було направлено НГВУ “Долинанафтогаз”. Та чи варто було так робити? Мабуть ні, адже відчутна некоректність нафтовиків у стосунках з районною владою  тільки поглиблює прірву недовіри.

А що стосується постійного зменшення обсягів видобутку в районі, то тут теж прослідковується дивна поведінка як і держави в особі Міністерств економіки і енергетики, так і мінотарних акціонерів, які вперто не бажають вкладати кошти у розвиток. Адже старі родовища вже виснажені, а буріння в рік однієї – двох нових свердловин справи не вирішать. За даними спеціалістів, у структурних підрозділах “Укрнафти” дуже слабо впроваджуються нові технології видобутку, такі як похиле буріння вдовж продуктивних пластів, буріння на великі глибини, в яких за даними геологорозвідки повинні бути значні запаси нафти і газу.

Про співпрацю сільських рад Рожнятівщини зі структурними підрозділами НГВУ “Долинанафтогаз” говорять сільські голови.

— На цей час на території Ріпного знаходиться 121 свердловина, з яких є діючі, спостережні і законсервовані, і всі з них можуть працювати. З 2012 р. ліцензія на використання надр не поновлена, а це означає, що нафта зберігається у поверхневих шарах, і є загроза її проникнення у водоносні шари, на поверхню грунту у вигляді грифонів, що вже неодноразово траплялося. В той же час ріпненська нафта є високоякісною: вміст води у ній надзвичайно низький і становить всього якийсь один відсоток. Це означає, що користуватися нафтою можна буквально без переробки і великих затрат. Позитивом також вважаю добре налагоджену кадрову політику з боку НГВУ “Долинанафто­газ”, адже 34 особи з числа місцевих жителів працевлаштовані в НГВУ. Вважаю, між керівництвом управління і громадою у певній мірі є порозуміння. При вирішенні господарських питань нам завжди виділяють техніку, а також іноді вдавалося добитися отримання коштів на соціально-економічний розвиток села. Зокрема, у 2008 р. було проведено ремонт клубу і встановлено опалення у приміщенні, а в 2011 р. відновлено роботу дитсадка “Струмочок”. За сприянням НГВУ і з бюджетом “нуль” у свій час нам вдалося провести ремонт шести основних мостів, – каже сільський голова Ріпного Іван Зварич.

Голова Князівської сільської ради Михайло Павлів розповідає, що долинські нафтовики надають со­ціальну допомогу населеному пункту. Зазвичай у село направляють техніку для ремонту доріг, впорядкування сміттєзвалищ. У свій час громада отримала фінансову допомогу для будівництва церкви, щороку підприємство виділяє подарункові набори дітям початкових класів до Новорічно-Різдвяних свят, малозабезпеченим та багатодітним. “Та селу потрібно більшого. Князівчани говорять про необхідність проведення водогону, виготовлення нового генплану, інвентаризації земель, що потребує значних фінансових витрат. Маємо сподівання, що до вирішення наших проблем долучиться й НГВУ”, – зауважив Михайло Іванович.

— Більше п’ятдесяти років на території Ясеновецької сільської ради проводить видобуток нафти і газу ПАТ “Укрнафта” НГВУ “Долина­нафтогаз”, — каже сільський голова Ігор Пасічник. —  На сьогоднішній день загальна площа під свердловинами та виробничими структурами цього підприємства на території сільради становить 31 гектар. Тут розташовані цех видобутку нафти і газу №2, дільниця підтримання пластового тиску, дільниця підземного та нагнітального ремонту свердловин, дільниця цеху підготовки і перекачування нафти, дільниця цеху паротиску, АТК №4 цеху технічного транспорту, дільниця електроцеху, структури відділу громадського харчування, діє більше як 40 свердловин видобутку нафти і газу. У виробничих підрозділах з населених пунктів сільської ради працює понад 40 людей. Здавалось би, враховуючи вищенаведене, масштаби самодостатності територіальної громади у матеріальному та соціально-економічному розвитку не повинні б викликати сумнівів. Але насправді це не так. Мінімальний земельний податок, що становить один відсоток від нормативно-грошової оцінки, не залишає шансів на подальше існування. А враховуючи те, що увесь технологічний транспорт підприємства користується комунальними вулицями територіальної громади, то стан доріг на території є жалюгідний. НГВУ іноді виділяє транспорт для ямкового ремонту, однак придбати ту ж саму піщано-гравійну суміш нема за що. От і маючи поклади “чорного золота”, громада крім жевріючого існування насправді від цього нічого й не отримує.

Ігор Васильович поділився власними дум­ками з приводу ситуації, що склалася навколо ПАТ “Укрнафта” у розрізі діяльності державного підприємства та бізнесу. “Найзатратніші функції – пошуку й видобутку – бере на себе держава. Приватний бізнес, який працює в одному ланцюгу, займається транспортуванням, переробкою і реалізацією продукту, отримуючи надприбутки, тобто, паразитує на тілі держави. Свідченням цього є факт, що ПАТ “Укрнафта” як державне підприємство не може вирішити питання зі сплати податків і судиться із …державою, якій за 2015 р. заборгувала приблизно 11 мільярдів гривень!”, – акцентує І. Пасічник, наштовхуючи нас на цілком риторичне запитання: якщо найвища влада в країні не може розрубати гордіїв вузол, то чи під силу побороти олігарха звичній громаді?..

Чи вдасться “перекроїти” формат…

Це – вимога часу: галузь неодмінно слід реформувати. Видобувні компанії мають працювати на користь громад, і для цього у їхній діяльності необхідні прозорість, доступність до фінансових звітів.

Проблемне питання порушують не тільки пересічні українці, а зокрема й представники прогресивної світової спільноти, серед яких спільна інформаційна кампанія України та ЄС “Сильніші разом!” Пропагуючи реформування у видобувній галузі, аналітики висловлюють думки, що першим і важливим кроком до прозорості у сфері використання природних ресурсів має стати прийняття Закону України (законопроект №2591) “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення прозорості видобувних галузей”, який, до слова, вже внесено на розгляд парламенту. У ньому передбачено внесення змін до Кодексу про надра та Закону “Про нафту і газ”, які закріплять зобов’язання компаній і фіскальних органів публікувати дані про фінансові результати видобувного сектора. Без цього документа наразі немає механізму, який би змусив компанії та податківців ділитися інформацією.

Крім того, Україна з 2013 р. є серед кандидатів на членство в міжнародній Ініціативі прозорості у видобувних галузях (EITI) – коаліції урядів, громадських організацій і видобувних компаній, що поставили собі за мету впровадження прозорості в розрахунках між тими, хто розробляє ресурси, і урядами, які контролюють відповідні території. Є міркування, що участь в EITI допоможе боротися із “болячками на тілі держави”, стимулюватиме уряди проводити зважену економічну політику. Але найголовніше – участь в ЕІТІ є помітним внеском у міжнародну репутацію країни – зокрема в очах тих, хто приймає рішення про надання фінансової допомоги, а також інвесторів та партнерів.

Питання прозорості та підзвітності передбачає й аналітичний центр DiXi Group, який послідовно просуває імплементацію в Україні ЕІТІ. 14 квітня ц. р. аналітичний центр разом із партнерами звернувся до уряду країни з проханням продовжувати реформи, розпочаті в енергетичній галузі. Тож слово за владою і її політичною волею, яка здатна “перекроїти” звичний формат…

Нещодавно на базі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу відбувся семінар “Залучення облдержадміністрації та органів місцевого самоврядування у просування ініціативи ІПВГ в Івано-Франківській області” за участю голови облради Олександра Сича. Науковці, експерти, представники органів влади та місцевого самоврядування дискутували про те, як зробити нафтогазову галузь прозорою, рентабельною, вільною від корупції та корисною для місцевих громад.

…Надра – це те, що створив для нас Сам Всевишній і матінка наша приро­да. Запаси нафти й газу – невичерпні. За словами відомого науковця і прак­тика, геолога Йосипа Курільця з Рожня­това, скільки існуватиме людство, стільки буде у нас “чорне золото”, яке твориться, як і морська вода, – її нам дає Земля. “Нафта надходить з глибин планети і підходить до верху. Запасів “чорного золота” на Україні вистачить дуже надовго – на тисячі років. А Гали­чина – одна з найбільш нафтоносних частин світу. Ми багатющі надрами, але, на жаль, не завжди вміємо скористатися цим багатством. Ходимо по золоту і не вміємо його підняти”, – підкреслив Й. Курілець.

Чи доцільно вкладати кошти у розвиток галузі? Так. Більше того, це – необхідність, адже родовища здебільшого давно розвідані, є тільки необхідність розвивати новітні технології і особливо для глибокого буріння, де великі поклади нафти. Не бажано відкидати й горизонтальне буріння поверхових пластів – якщо цього не робити, грифони, природно утворені під тиском речовини, тільки шкодитимуть довкіллю і людям.

…Один олігарх у розмові якось сказав: навіщо платити за те, що можна отримати задарма? Так, він мав на увазі державу, яка й народила його і збагатила за рахунок народу. Бо, володіючи акціями у державних компаніях, бізнес-структури користуються різними пільгами, а замість вкладання прибутків у розвиток виробництва зборами акціонерів розкладають гроші у власні кишені. Якщо б цього не було – жили б і наші товстосуми за законом. Ніхто б нічого ні у кого не просив, і громади були б самодостатніми.

Зеновія ГОДОВАНЕЦЬ    (Народний часопис Рожнятівської районної ради «Новини Підгір’я»)

На світлинах: при в’їзді в с. Ріпне; діюча качалка в Ріпному, встановлена ще за часів Австро-Угорщини; у ці ємності-збірники з усіх ріпненських свердловин потрапляє нафта.